«Мова гідності»: говоримо так, щоб поважати себе й інших

 Перший урок у 7-Б класі став особливим — не просто початком нового навчального року, а простором для роздумів, щирого спілкування та важливої розмови про гідність.

Тема уроку — «Мова гідності» — допомогла учням замислитися над тим, як слова можуть показувати наше ставлення до себе, до інших людей і до світу, у якому ми живемо.

« Що для нас означає «мова гідності»?» - саме з цього запитання розпочалася наша розмова. Учні створювали хмару слів, записуючи асоціації та поняття, які, на їхню думку, пов'язані з мовою гідності. Серед них — повага, доброта, чесність, підтримка, відповідальність, свобода, справедливість, людяність, толерантність, сила, вдячність. Кожне слово стало маленькою частинкою великого розуміння того, що гідність починається з нашого ставлення до людини.

Цікавою та водночас дуже змістовною стала вправа, під час якої учні отримували звичайні вислови й намагалися перетворити їх на слова, сказані мовою гідності. Діти переконалися, що одна й та сама думка може звучати по-різному. Можна дорікнути — а можна підтримати. Можна образити — а можна висловити свою думку з повагою. Можна наказати — а можна попросити. Так семикласники вчилися помічати силу слова та розуміти: мова гідності — це не лише те, що ми говоримо, а й те, як ми це говоримо.

Свої думки та враження учні узагальнили, складаючи сенкан до слова «гідність». У кількох рядках вони намагалися передати власне розуміння цього важливого поняття. Це завдання стало можливістю проявити творчість і водночас сформулювати власну позицію.

Наприкінці заходу кожен учень отримав «Листівку гідності» та символічний «браслет гідності». Це не просто маленькі подарунки. Це нагадування про важливі речі:

✨ цінувати себе;
✨ поважати інших;
✨ відповідати за свої слова;
✨ не мовчати, коли бачиш несправедливість;
✨ підтримувати тих, кому це потрібно;
✨ залишатися людиною за будь-яких обставин.

Нехай цей браслет нагадує нашим семикласникам, що гідність — це щоденний вибір. Вибір говорити з повагою, діяти чесно, підтримувати інших і залишатися вірними своїм цінностям.  Адже мова гідності — це мова сильної людини, яка поважає себе, цінує свободу та шанує тих, хто поруч.

Нехай у нашому 7-Б класі завжди звучать слова, які підтримують, надихають, об'єднують і додають сили! 

Перший день у 7-Б: зустрічаємо навчальний рік із посмішкою!

 

    Перший день нового навчального року — це завжди особливий момент. Трохи хвилювання, трохи ностальгії за безтурботним літом, багато зустрічей і, звичайно, радість від того, що ми знову разом!

    Для учнів 7-Б класу цей день став не просто початком нового навчального року, а можливістю зустрітися, поспілкуватися, поділитися літніми враженнями та налаштуватися на позитив.
     Розпочали з вступного інструктажу — нагадали важливі правила безпечної поведінки, адже безпека кожного учня є нашим пріоритетом. А далі — час поговорити про літо! Де побували? Що запам’яталося найбільше? Які моменти хочеться зберегти у пам’яті? Учні із задоволенням ділилися своїми історіями, жартували та слухали одне одного.
   

 Особливо весело пройшла гра «Відверта відповідь». Учні витягували запитання, пов’язані з літніми канікулами, і щиро відповідали на них. Так ми дізналися про цікаві пригоди, нові захоплення, улюблені моменти літа та маленькі літні мрії наших семикласників.  А потім дружно й голосно привітали себе з новим етапом: «ПРИВІТ, 7 КЛАС!» Це було голосно, весело й дуже по-справжньому! Не обійшлося без фотографій на пам'ять. Адже перший день нового навчального року має залишитися не лише в календарі, а й у наших світлинах та спогадах.   

               І, звичайно, який початок навчального року без солодощів? Трохи смаколиків, щирих усмішок і гарного настрою — чудове завершення нашої зустрічі.

    Але найважливішим сьогодні було навіть не те, що ми робили, а те, як ми себе почували.
 Ми говорили, слухали, сміялися, підтримували одне одного, створювали атмосферу довіри й просто раділи можливості бути разом.
    Саме так, маленькими кроками, ми продовжуємо реалізовувати програму «Ти як?» — турбуватися про ментальне здоров’я, вчитися помічати власні емоції, говорити про свій стан, підтримувати друзів і не боятися звертатися по допомогу.
 Нехай цей навчальний рік буде роком нових відкриттів, дружби, підтримки, добрих справ і щасливих моментів!

Пам’ятаємо тих, хто віддав життя за Україну...

29 серпня - День пам’яті захисників України, які загинули, захищаючи нашу державу.

Сьогодні ми згадуємо наших земляків - тих, хто народився, виріс або жив в селі Барабой, хто був частиною нашої громади. На цих світлинах - їхні обличчя, імена, дати народження та смерті. За кожним із них - ціле життя. Дитинство, батьки, друзі, кохані люди, мрії, плани, улюблені місця. І родини, для яких слово «втрата» назавжди стало частиною життя.

Вони загинули, захищаючи Україну, нас із вами, наші домівки та право жити на своїй землі.

Наш обов’язок - не дозволити, щоб їхні імена залишилися лише в документах чи списках. Пам’ятати їх, говорити про них, розповідати про них дітям. Бо пам’ять - це те, що залишається з нами після людини. І поки ми пам’ятаємо - вони залишаються частиною нашої громади.

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким кожного загиблого Захисника. Немає слів, здатних втамувати цей біль. Але є наша вдячність, наша пам’ять і наша шана.

Вічна пам’ять і слава Захисникам України.

Світла пам’ять нашим землякам.

Назавжди у наших серцях!!!

Кушко Юрій Миколайович

(19.01.1976 - 05.10.2022)

Кушко Андрій Леонідович

(17.07.1990 - 27.05.2022)

Панашенко Олександр Володимирович

(09.04.1984 - 12.10.2022)

Бевз Олександр Володимирович

(27.12.1983 - 30.10.2022)

                                                 Браславський Максим Сергійович

                                                                 (04.09.1989 - 08.02.2023)

Фугару Анатолій Анатолійович

(29.05.1988 - 02.07.2024)

Геник Віталій Степанович

(21.04.1976 - 04.12.2024)

      

Серпенінов Ростислав Сергійович

(08.04.1992 - 20.11.2024)

Дмитришин Максим Петрович

(16.02.1997 - 30.04.2026)

Мельников Максим Михайлович

(02.06.1994 - 01.08.2026)

«Мій прапор — моя Україна»: патріотичний челендж до Дня Державного Прапора України

 

Мій прапор — моя гордість.

Мій прапор — моя сила.

Мій прапор — моя Україна!

До Дня Державного Прапора України учні Барабойської гімназії долучилися до патріотичного челенджу «Мій прапор — моя Україна».

Метою челенджу було не лише пригадати значення одного з головних державних символів України, а й дати дітям можливість творчо висловити свою любов до Батьківщини.

Учасникам запропонували створити український прапор у незвичайній техніці або викласти його з будь-яких підручних матеріалів. Дитяча фантазія не знала меж!

Для своїх творчих робіт учні використовували різноманітні матеріали та предмети, перетворюючи звичайні речі на символ України. Хтось малював, хтось створював аплікації, а хтось шукав оригінальний спосіб викласти синьо-жовтий прапор: цукерками, фруктами, квітами, тощо…

Кожна робота виявилася особливою, адже за кожною з них — дитяче бачення України, творчість, щирі емоції та любов до рідної землі.

      -        Синій — колір мирного українського неба, простору та свободи.

-        Жовтий — колір сонця, золотого пшеничного поля, тепла та добробуту.

Сьогодні український прапор для кожного з нас — це набагато більше, ніж поєднання двох кольорів. Це символ нашої державності, єдності, незламності та віри в майбутнє України.

Дякуємо нашим учням за креативність, щирість і любов до України!

Нехай синьо-жовті кольори завжди нагадують нам про нашу силу, нашу єдність і нашу Україну!

Воробйова Анна, 7 - Б клас

Ставратій Анна, 2 клас

Томіловська Мілана, 6 - Б клас

Банку Єлизавета, 7 - Б клас

  Анчиполевський Даніїл, 4 клас

Небога Микита (7  - Б клас)

Леоненко Єгор, 2 клас

                                                          Розгон Евеліна, 7 - Б клас

                                          

                                                             Чучкіна Мілана, 7 - Б клас

                                                        Розгон Ярослав, 3 клас

                                                       Новаковська Вероніка, 6 - А клас

                 

                                                                      Геник Анна, 6 - А клас

                                                                                                   

                                                           Пилипчук  Дар'я, 7 - Б клас

                                    

                                                  Геращенко Олександр, 7 - А клас

                          Чучкіна Поліна, 2 клас

                                                                                                                   
                                                 

                                                               Третьяк Мілана, 3 клас

День молоді в Україні

 

12 серпня у світі відзначається Міжнародний день молоді. Це офіційне свято було запроваджено у 1999 році Генеральною Асамблеєю ООН за підсумками Всесвітньої конференції міністрів у справах молоді, що відбулася в Лісабоні у 1998 році. Відтоді щороку в цей день привертається увага до ролі молодого покоління у суспільстві, його потреб, ініціатив, а також проблем, з якими стикаються молоді люди в різних країнах. Особливий акцент робиться на сприянні участі молоді у політичному, економічному, культурному та громадському житті.

В Україні День молоді тривалий час відзначали в останній тиждень червня. Проте у 2021 році Президент України підписав указ про встановлення нової дати святкування — 12 серпня. Починаючи з 2022 року, День молоді в Україні офіційно об’єднано з Міжнародним днем молоді. Це рішення стало символічним кроком назустріч глобальній спільноті та водночас відображенням ціннісного вибору українського суспільства. Перехід на спільну дату дозволив підкреслити солідарність з молоддю інших країн, актуалізувати питання прав молодих людей та розширити контекст визнання їхнього внеску у розвиток держави.

 Однак саме з 2022 року, коли Україна зіткнулася з повномасштабною збройною агресією, молодь перестала сприйматися виключно як майбутнє держави — вона стала її активним і незамінним ресурсом у теперішньому. Молоді люди долучилися до оборони держави, стали частиною волонтерських і гуманітарних ініціатив, вони забезпечують сталість освітнього процесу, підтримують свої громади, займаються документуванням злочинів війни, допомагають внутрішньо переміщеним особам і беруть участь у медичному та психологічному супроводі постраждалих. Значна частина молодих українців поєднує волонтерство або службу з продовженням освітнього процесу попри ризики, перебої в енергопостачанні, повітряні тривоги та евакуації. Молодь демонструє адаптивність, самостійність, здатність до мобілізації ресурсів та готовність підтримувати інших.

Основні факти про трагедію та загиблих в Оленівці

 

Внаслідок масового вбивства українських військовополонених у ніч на 29 липня 2022 року в колонії в Оленівці загинуло щонайменше 53 захисники, ще понад 130 зазнали поранень. Усі загиблі були бійцями Маріупольського гарнізону, зокрема полку «Азов», які перебували в офіційному статусі військовополонених.  Загинуло мінімум 53 військовополонених, 47 з них загинули відразу під час вибуху та пожежі, а ще кілька людей стекли кров'ю через затримку допомоги.  Усі загиблі були верифіковані Міжнародним комітетом Червоного Хреста після виходу з металургійного комбінату «Азовсталь». За кілька днів до теракту українських військових навмисно перевели до окремо підготовленого барака (так званого «промки»), куди незадовго до вибуху зігнали 198 бійців «Азову». 

Приблизно о 23:45 у приміщенні пролунав вибух, який, за даними українського розслідування та СБУ, був наслідком закладеної вибухівки або удару термобаричною зброєю, а не обстрілу з HIMARS, як стверджувала Росія. 

Керівництво колонії кілька годин не допускало медиків та карети швидкої допомоги до поранених, дозволивши евакуацію лише близько п'ятої.  Міжнародні організації зіткнулися з тотальним блокуванням з боку РФ, проте змогли офіційно спростувати російські фейки. 

 Організація Об'єднаних Націй (ООН): У серпні 2022 року Генсекретар ООН створив Спеціальну місію для розслідування. Росія категорично відмовила експертам у доступі до Оленівки та не надала гарантій безпеки, через що у січні 2023 року місію розпустили. Пізніше Управління ООН з прав людини на основі аналізу відео та свідчень офіційно заявило, що вибух не був спричинений ракетою HIMARS, спростувавши версію Кремля. 

 Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ): Попри Женевські конвенції та те, що саме МКЧХ верифікував захисників «Азовсталі» під час виходу в полон, окупанти не допустили представників організації до місця підриву та до поранених. 

Міжнародний кримінальний суд (МКС): Наразі окремої публічної справи виключно щодо Оленівки МКС ще не відкрив. Проте українські органи (СБУ та Генпрокуратура) передали міжнародним судам масивні балістичні й вибухотехнічні експертизи, які доводять використання росіянами термобаричної зброї (наприклад, реактивного вогнемета типу «Джміль») або підриву заздалегідь закладеного вибухового пристрою всередині барака. 

 Санкції Євросоюзу: Рада ЄС офіційно поклала відповідальність за вбивство бранців на керівництво колонії та запровадила проти причетних осіб персональні санкції. 

                                    Доля та імена воїнів, які вижили у бараку:

Незламні навіть у полоні: 28 липня – День вшанування пам'яті захисників і захисниць України, добровольців та цивільних, які були страчені, закатовані або загинули у полоні

 

28 липня в Україні вшановують пам’ять захисників і захисниць, добровольців та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули в полоні. Цей день є символом скорботи, пам’яті та справедливості. Він нагадує про трагічні сторінки сучасної історії України, про мужність людей, які до останнього залишалися вірними своїй державі, та про злочини, які не мають строку давності.

Дату 28 липня обрано невипадково. Саме в ніч із 28 на 29 липня 2022 року в колишній виправній колонії №120 в окупованій Оленівці (Донецька область) стався один із найжорстокіших злочинів російсько-української війни. Унаслідок вибуху в бараці, де утримували українських військовополонених, загинули щонайменше 53 українські захисники, ще понад 130 отримали поранення.

Серед загиблих були військовослужбовці, які обороняли Маріуполь та металургійний комбінат «Азовсталь». Більшість із них були бійцями окремого загону спеціального призначення «Азов», а також військовослужбовцями інших підрозділів, які виконували наказ і після виходу з «Азовсталі» перебували в полоні під гарантіями міжнародного гуманітарного права.

Кожне життя – безцінне. Кожна історія полону – це історія мужності, стійкості та незламності людського духу. Попри нелюдські випробування, українці зберігали честь, гідність і любов до Батьківщини. Їхній подвиг назавжди залишиться в пам’яті нашого народу.