Пам'ять про Голодомор 32 - 33 років

Молись до хліба, не кидай, 

Хай хліб спасінням буде, 

Бо не черствіє хліб святий, 

Черствіють тільки люди. 

25 листопада відбувся загальношкільний урок - реквієм:

 "Хліб. Ціна йому -  життя...".

Діти розповідали про цінність хліба, про українські традиції, пов'язані з хлібом, але і  нагадали про ті страшні сторінки історії нашої держави, коли без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі Європи, в Україні, яка була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей.

У сьогоденному різноманітті продуктів харчування важко навіть уявити, що у 1932-1933 роках в українців зовсім не було харчів. Щоб вижити, люди їли кору дерев, жолуді, на полях визбирували залишки зерна, картоплі чи буряків - хоча за такі вчинки жорстоко карали. На підтвердження цього були продемонстровані кадри фільму "Голод 33-й" та розповідь бабусі - очевидця тих страшних років. Затамувавши подих, діти слухали зі сльовами на очах, а  після відео  - прикріпили символічні колоски пам'яті на карту Україну -  на честь загиблих від голоду.

 

 В давні часи люди очищувались вогнем, запалювали свічку і мовчки клялися, що пам'ятають, що не забудуть  - і  тягар гріха з душі спадав.  Ведучі звернулися до дітей з проханням: "Коли наша розповідь дійшла до вашого серця, то перед цією свічкою вимовте слова, що нас згуртують: - „Пам'ять і віра"!". Як тільки запалав вогонь свічки - кожна дитина промовила  слова, які йшли від самого серця....

Після тривожної  хвилини мовчання,  учні помолилися за Україну, щоб ніколи не повернулися ті страшні часи, наголосили на тому, що хліб потрібно шанувати, адже колоски пшениці вважаються символом життя і перемоги над голодом та пригостили всіх смачним ХЛІБОМ!

Дітям він здавався і ще смачнішим,  адже вони дізналися про його справжню ціну!