Музикотерапія

Музикотерапія як метод оздоровлення

(Теоретичний посібник) 

Музика – потужний лікувальний засіб для впливу на психічний і фізичний стан людини.

  Музика - феноменальне явище. Її стосунки з людиною дивні. Мелодійні звуки вершать дива - в людині пробуджується, перетвориться душа, змінюються стан, настрій ... Музика панує над нашими емоціями, які, навіть перемагають фізичну біль.

Ще з давніх-давен користувались цілющими властивостями музики лікарі Древнього Риму і Єгипту, які застосовували звуки для лікування душі й тіла. Лікарі Древнього Китаю навіть готували «музичні рецепти» та вірили у те, що мелодія має вплив на органи людського тіла

Узбецький учений Мірзакарім Норбеков встановив: здоров'я залежить від емоційного центру людського організму. Він підкреслює: "Хаос не у світі, він усередині нас". І саме музика перемагає цей хаос, гармонізує емоційну сферу людини.

Науково доведено, що музика може зміцнювати імунну систему, призводить до зниження захворюваності, покращує обмін речовин і, як наслідок, активніше йдуть відновлювальні процеси.

Західні вчені, провівши численні дослідження і експерименти, прийшли до переконання: деякі мелодії володіють сильним терапевтичним ефектом. Духовна, релігійна музика відновлює душевну рівновагу, дарує відчуття спокою. Якщо порівнювати музику з ліками, то релігійна музика - анальгетик у світі звуків, вона полегшує біль. Спів веселих пісень допомагає при серцевих недугах, сприяє довголіттю.   Але найбільший ефект на людину надають мелодії Моцарта. Цей музичний феномен, до кінця ще не пояснений, так і назвали - "ефект Моцарта".

Низькі звуки резонують більше з нижньою частиною тіла, високі - з верхньої (головою).

Музика як, мабуть, ніяке інше мистецтво, може впливати на настрій, створювати його. Всі музичні твори можна умовно розділити на ті, що активізують, тонізуючі і розслабляючі, заспокійливі. Сприйняття музики тісно пов'язано з розумовими процесами, тобто вимагає уваги, спостережливості, кмітливості. Музика, що сприймається слуховим рецептором, впливає на загальний стан усього організму, викликає реакції, пов'язані зі зміною кровообігу, дихання.

        Музикотерапія як дисципліна і як психотерапевтичний метод сформувалася у середині ХХ ст., хоча зцілювальні властивості музики відомі людству вже не одне тисячоліття.

Види музикотерапіЇ:

релаксація під музику    (окрім музики, добре заспокоюють і відновлюють внутрішню рівновагу різноманітні звуки природи      ( голоси птахів, тварин, вранішній спів птахів у лісі, звуки морського прибою, голоси дельфінів, чайок)

медитація під музику Допомагає розслабитись і дає можливість відчути себе персонажем казки. Велике значення має урівноважений, спокійний тон педагога. Дітей вкладають, приглушують світло, вмикають музику і починають у спокійному темпі розповідати казкову оповідку.

спонтанний рух під музику  Музикотерапія – інтегративна дисципліна на cтику нейрофізіології, психології, рефлексології та музикознавства, що все більше стверджується у статусі універсальної виховної дисципліни, здатної оптимізувати особистісний розвиток людини.

Музикотерапія буває:

пасивна (прослуховування музичних творів);

активна (підспівування, гра на інструментах чи предметах, плескання в долоні тощо);

інтегративна (малювання під музику, рухові вправи, танці тощо).

У нашому організмі все пов’язано. Конкретні типи нервових клітин реагують на конкретні частоти звукових коливань. Найбільш шкідливим для організму людини є шум вище 95 Дб. Для порівняння: шелест листя на вітрі дорівнює 25 Дб; робота настінного годинника на відстані одного метра - 30 Дб. Він є першопричиною зниження працездатності, порушення ритму серцебиття, появи незвичної блідості, роздратованості, і може призвести до серйозних психічних розладів. Дисгармонійна музика, що втратила свій глибинний зміст і стала лише шумовим фоном, також завдає великої шкоди людському організму.

Певні ноти впливають на певні органи:

·         звукова частота, що відповдає ноті до, впливає переважно на функції  шлунка та підшлункової залози;

·         ре - на жовчний міхур і печінку;

·         мі - на органи зору і слуху;

·         фа - на сечостатеву систему;

·         соль - на функції серця;

·         ля - легені та нирки;

·         сі - на функцію енергообміну, зігріваючи тіло.

              Музичні інструменти впливають на різні органи:   

·         легені люблять арфу,

·           серце – гітару,

·           шлунок – клавішні інструменти,

·           печінка – флейту,

·           підшлункова залоза – трубу,

·           щитовидна залоза – фортепіано,

·           нирки – саксофон,

·           хребет – барабан,

·           товстий кишечник – губна гармоніка,

·           тонкий кишечник – скрипку,

·           жовчний міхур – гобой тощо.

Музична аптека

Головний біль, емоційна напруга:

•         «Полонез» Огінського ,      «Прощання з Батьківщиною»,   «Венгерська рапсодія 1» Листа, «Фіделіо» Бетховена,   сюіта «Маскарад» Хачатуряна,   «Дон Жуан» Моцарта

Неврози, роздратованість:

•             «Симфонія» Гайдна,  «Місячна соната», «Симфонія  ля-мінор» Бетховена,    «Кантата №2», «Італійський концерт» Баха,     музика Генделя,  «Аве Марія» Шуберта,   вальси Штрауса

Безсоння:

сюїта «Пер Гюнт» Грига,  «Сумний вальс» Сибеліуса,    «Марення» Шумана,    п’єси Чайкоського

Кров'яний тиск, серцева діяльність:

«Ноктюрн ре-мінор» Шопена,  «Весільний марш» Мендельсона,

     «Концерт ре-мінор для скрипки»,         «Кантата 21» Баха,

    «Соната для фортепіано»  Бартюка

Позбавляють від алкоголізму та тютюнопаління:

•         «Місячна соната» Бетховена

•         «Аве Марія»Шуберта

•         «Заметіль» Свиридова

•         «Лебідь» Сен – Санса

Форми роботи, що застосовуються в музикотерапії :

·         рухове розслаблення і злит­тя з ритмом музики;

·         музично-рухові ігри і вправи; психічна й соматична релаксація за допомогою музики;

·         вокальні вправи-співи;

·         гра на музичних інструментах і ритмічна декламація;

·         рецептивне сприймання музики;

·         музичне малювання;

·         пантоміма;

·         рухова дра­матизація під музику;

·         музична розповідь;

·         гра з лялькою та дихальні вправи з музичним супроводом.

 Рухове розслаблення і злиття з ритмом музики

Метод занять — свідоме й чуттєве спри­ймання музичного ритму, що відбувається в русі як в одному з найхарактерніших спон­танних життєвих виявів у молоді, а також вироблення здатності психічно й соматично підкорятися ритму музики та зливатися з ним; повноцінне переживання почуття евритмії та синтонії, гармонійного поєднання ритму рухів свого тіла з ритмом музики.

У цій роботі застосовуються такі вправи: під звуки музики із заплющеними очима погойдуватись у ритм музики, стоячи в колі й тримаючись за руки.

Орієнтовні музичні твори:

В.Адамець. «Зірочне» (з дитячих танцю­вальних пісень «Золоті ворота»).

Р.Адисалл. Варшавський концерт.

Р.Бінгел. Серенада Альжбеті.

П.Чайковський. Танець маленьких лебе­дів (балет «Лебедине озеро»).

А.Дворжак. «Слов'янський танець № 1, до-мажор», «Слов'янський танець № 2, ля-мінор», «Слов'янський танець №6, ре-мажор», «Слов'янський танець № 15, до-мажор».

Е.Гріг. Пісня Сольвейг із сюїти «Пер Гюнт».

Ф.Шопен. Етюд мі мажор.

М.Равель. Болеро.

М.Римський-Корсаков. Пісня індійського гостя з опери «Садко».

К.Еіднінг. Розквіт весни.

Б.Сметана. Нашим дівам (полька).

А.Вівальді. Симфонія сі мінор.

Музично-рухові ігри та вправи

Мета занять — стимуляція та концен­трація уваги, координація аудіовізуальної, моторної і тактильної корекції людини, ство­рення умов для комунікації та взаємодії у групі, зв'язку індивіда з групою та групи з індивідом. У процесі цих занять можна вико­ристовувати ритмічні інструменти, костюм­ний реквізит, спортивні знаряддя та інвен­тар, іграшки. У музично-руховій грі, що керується звуковими сигналами, динаміч­ний напрям однієї фази діяльності чергу­ється з гармонійним розслабленням. Цим досягається психічна й соматична релакса­ція. Для стимуляції музично-рухових ігор і вправ необхідні ритмічно виразні, динаміч­ні та жваві за темпом, із привабливою мело­дійною та гармонійною лінією: класичні, фольклорні, популярні танці, тобто оркес­трові мелодії в хорошому стереофонічному виконанні. Як звукові сигнали можна вико­ристовувати барабани, тарілки, гонг, три­кутник, рожок.

Музичні ігри та вправи завдяки жвавому (жартівливому) характеру, різноманітності привабливих форм, оптимістичному настрою є одним з улюблених компонентів музично-терапевтичних занять.

Орієнтовні музичні твори, що їх можна застосовувати в процесі проведення музич­но-рухових ігор і вправ:

М.Бернар. Пісенька «М» (з дитячих тан­цювальних пісень «Золоті ворота»).

П.Чайковський. Дитячі танцювальні піс­ні. Марш дерев'яних солдатиків. Марш із балету «Лускунчик».

І.Доніцетті. Увертюра до опери «Дочка полку».

М.Глінка. Увертюра до опери «Руслан і Людмила».

А.Хачатурян. Танок із шаблями з балету «Гаяне». Танець з музичної сюїти «Мас­карад».

Ф.Шопен. Вальс сі-бемоль-мажор. Революційний етюддо-дієз-мінор.

Ф.Ліст. Угорська рапсодія.

М.Мусоргський. Картинки з виставки. Гра дітей.

В.Новак. “Розбійницька сонатина”,  С.Прокоф'єв. Марш зі збірника «Дитяча музика».

Р.Шуман. Лісові сцени «Одинокі кві­ти», «Мисливська». Марш з «Альбому для молоді».

Б.Сметана. Нашим дівам (полька).

Й.Штраус. «На прекрасному голубому Дунаї». Піцикато. Марш Радецького.

 Рецептивне сприймання музики

Мета занять — зняття внутрішнього кон­флікту, проблем, сприяння стабілізації осо­бистості. Використовується для розслаблен­ня й стимуляції особистості, яка в процесі сприймання музики стає активним учасни­ком образної дії, збагачуючи її своїм внутріш­нім світом переживань. Такі заняття спрямо­вані на спонукання активного сприймання своєї особистості. У їх процесі закладається основа чуттєвих та уявних асоціацій, що від­повідають конфліктним переживанням; від­бувається свідоме збудження механізмів абстрагування від особистих патогенних фак­торів. Це допомагає стабілізувати загальний психічний та соматичний стан.

Добираючи музику, використовують метод ізопринципу, тобто добирають музич­ні твори, за настроєм подібні до психічного стану людини, бо темп музики тісно пов'яза­ний із тілесним ритмом. Наприклад, якщо людина перебуває у стані меланхолії або три­воги, в першій частині занять використову­ють суголосні цьому стану ритми. У другій частині застосовується музика, що вчить протистояти, нейтралізує стан особистості, несе втіху, втілює надію. У третій частині звучить динамічна музика, що втілює впев­неність у собі, мужність духу.

Під час прослуховування музики слід враховувати особистість хворого, його музич­ну культуру, смаки, індивідуальні здібності сприймання. Цю частину занять можна вико­ристати й для ознайомлення з творчістю композитора, його долею. Це допомагає поступовому розкріпаченню, подоланню гострої стресової ситуації, адаптації до нор­мальних умов життя.

Слухання музики можна поєднувати з одночасним спостереженням пластичного кольорового руху. За прозорим екраном руха­ється людина, освітлена червоним, синім, зеленим або жовтим світлом. Регулярні рит­мічні рухи проектуються на екран. Світло різного кольору створює враження пластич­ності. Це поєднання допомагає позбавлятися тяжких емоційних переживань. Синій і зеле­ний кольори заспокоюють, жовтий — збу­джує, червоний — активізує, і одним або двома олівцями безперервну лінію (навіть із заплющеними очима).

Малюють також, стоячи перед стіною, на якій закріплено великий аркуш паперу (вико­ристовують 1—2 олівці): малюють довільну безкінечну лінію. Можна малювати й лежачи перед великим аркушем паперу всією гру­пою. Можна малювати на одному аркуші або на окремих аркушах, доповнюючи кожний малюнок своїм баченням. Малювання супро­воджують співом, що сприяє психічному та соматичному розслабленню, загальній гар­монізації особистості.

Для першої фази музичного малюван­ня — фази релаксації— застосовують твори, які розслабляють і гармонізують, із помірним темпом, але з високим ритмом: вальси Й.Штрауса, К.Вебера, П.Чайковського, опе­ра «Євгеній Онєгін».

Для другої фази застосовують твори виразного динамічного й ритмічного спряму­вання в дуже швидкому темпі: Друга Угорська рапсодія, увертюра до опери «Руслан і Людмила», «Танець з шаблями».

Орієнтовні музичні творі, які можна вико­ристовувати на заняттях:

П.Чайковський. Вальс із опери «Євгеній Онєгін».

АТлазунов. Галоп з балету «Раймонда».

Й.Гайдн. Концерт у ре-мажорі (у вико­нанні М.Варги).

А.Хачатурян. Танець з шаблями з балету «Гаяне».

Ф.Легар. «Золото і срібло» (вальс).

Й.Штраус. Марш кадетів.

Ф.Зуппе. Увертюра до опери «Легка кава­лерія» (швидка частина).

К.Вебер. Запрошення до танцю.

 Пантоміма

Мета занять: сприяти психічній релак­сації та творчій стимуляції, розвивати творчу фантазію та уяву, рухові здібності до само­вираження, допомагати зняти психічне напру­ження.

Тести й пантоміма збагачують міміку обличчя. Це гра, а не танець. З метою корек­ції використовують кілька варіантів панто­міми.

1. Прості, короткі оповідання чи драма­тичні етюди. Дію оповідання доповнює й оживляє музична імпровізація. Показується те, про що розповідається словами та пере­дається музикою. Спочатку пантоміму вико­нує один учасник, а потім до нього приєдну­ється вся група.

2. Лунає музика, а учасники придумують розповідь, виражаючи її в пантомімі.

3. Психолог розповідає про будь-який випадок, а учасники показують це. У роботі використовуються певні пантомімічні зобра­ження: вид діяльності, характерні особливості видів тварин; веселий чи сумний випадок; те, чого найбільше боїться учасник тощо.

Рухова драматизація під музику

Драматизація є синтезом музики, рухів, драматичного та мовленнєвого вираження. Використовуються пісні, сюжет яких можна зобразити в рухових елементах. Наприклад, твір, що оспівує море або озеро, його широ­ту, глибину, колір, бурхливість або навпа­ки — спокій, а також твори з переліку орієн­товних музичних творів для рухового розсла­блення і злиття з ритмом музики.

Музична розповідь

Це ефективний спосіб психічної та сома­тичної стимуляції за участі рухів, драматиза­ції та мовлення. Усі розповіді супроводжу­ються музикою, в якій простежується і дзюр­чання струмочка, і виття вітру, і звички тва­рин. Під час таких занять психолог грає роль оповідача, а учасники — героїв сюжету. Мотиви сюжету обирають з урахуванням психічного й соматичного стану учасників, характеру їх невротичних бар'єрів, психічної напруженості. Можна використовувати й такий варіант оповідання, коли учасники при­думують закінчення розповіді на основі сво­їх уявлень, фантазій, зіставлення з власним досвідом.

Орієнтовний конспект заняття з музикотерапії

1.  «Знайомство». Під музику З.Фібаха «Поема» називають ім'я й водночас передають м'яч. Наступний учасник, отримавши м'яч, називає ім'я попереднього учасника та своє.

2. Слухання «Пір року» П.Чайковського. Після прослуховування частини твору звук приглушується, створюючи тільки емоцій­ний фон розмови. Психолог дістає з короб­ки карту із заздалегідь підготовленим іме­нем учасника, який з переліку музичних творів обирає улюблений. Усі слухають час­тину твору. Потім учасник знову називає своє ім'я, яким би йому хотілось, щоб його називали у групі, і дістає картку наступно­го учасника. Поступово відрекомендову­ються інші.

3. Гра «Ходить пісенька по колу». Група поділяється на пари, обирає улюблену піс­ню й виконує її. Кожна пара виконує свою пісню.

4. «Пантоміма». Під звуки музики всі поді­ляються на пари. Кожна отримує завдання (наприклад, зобразити: юнак — велосипед, вулиця — світлофор — машина — перехрес­тя — міліціонер). Уся група відгадує та роз­повідає сюжет.

5.  Вправа «Відлуння». Кожен по черзі показує свій музичний танцювальний рух, а потім усі разом намагаються його найточні­ше скопіювати.

6. Розігрується казка «Червона шапоч­ка» (під музичний супровід). Кожен дістає свою роль.

7.  Під музичний супровід К.Вебера «Запрошення до танцю», лежачи, діти малю­ють безперервну лінію спочатку однією рукою, а потім — обома.

8.  Музична релаксація (музичний твір І.С.Баха «Концерт ре-мінор для клавесина з оркестром») за методом Шультца. Бесіда про почуття, настрій, враження від музич­ної релаксації.

9. У ритмі музики учасник демонструє просту комбінацію елементів тілесної гри. Учасники, сидячи в колі, намагаються повто­рити те, що демонструє ведучий. Елементи гри не мають повторюватися.

10. Під музичний супровід у стилі народ­ної музики кожен обирає собі інструмент і намагається в такт відтворити музичні зву­ки. Коли всі учасники продемонструють гру, всі разом грають як оркестр.

11. Вправа «Музична загадка». Учасник пригадує пісню, у якій використовується якесь одне слово. Наступний учасник наспі­вує будь-яку пісню, де є це слово.

12. Під музику А.Вівальді «Симфонія сі-мінор» усі стоять у колі, тримаючись за руки. Із заплющеними очима намагаються погойдуватися в такт музики і злитися з нею.

13. Наприкінці заняття кожен з учасни­ків розповідає, як він почувається, який у нього настрій. Які твори справили враження, щоб хотілось їх послухати на наступних заняттях. Що заважало на занятті.

 .Нині сфера застосування музикотерапії активно поширюється у багатьох країнах і застосовується у лікарнях, центрах реабілітації, а також дитячих садках і школах. У США, Японії, Англії, Франції музика використовується у промисловості  та сільському господарстві. Музика звучала і в космосі, що покращувало стан космонавтів під час довготривалого перебування на орбіті.

Усім відомо, що будь-які ліки необхідно точно дозувати. В іншому випадку вони можуть дати протилежний ефект. Музика – не виняток, особливо, коли мова йде про силу звуку. Велика гучність викликає підсвідоме відчуття тривоги, негативно впливає на психіку, особливо на слабку психіку дітей і підлітків.

Отже, музикою ми можемо регулювати  нашу психіку, змінювати наші настрої у різних життєвих ситуаціях. У станах нездужання, поганого самопочуття ми звикли покладатися на допомогу лікарів, забуваючи, що володіємо власною могутньою силою – психічною енергією, силою духу, силою творчої уяви, яка у поєднанні з вібраційним впливом відповідної музики може слугувати для нас найефективнішими ліками для подолання будь-якої хвороби.

При роботі з учнями, використовуючи метод музикотерапії, діти змінюються під впливом виліковних процесів музики. Вони заспокоюються, стаються менш дратівливими. Музика зіграє свою велику роль ще і при використанні відео подразників, аутогенного розслаблення