Основні факти про трагедію та загиблих в Оленівці

 

Внаслідок масового вбивства українських військовополонених у ніч на 29 липня 2022 року в колонії в Оленівці загинуло щонайменше 53 захисники, ще понад 130 зазнали поранень. Усі загиблі були бійцями Маріупольського гарнізону, зокрема полку «Азов», які перебували в офіційному статусі військовополонених.  Загинуло мінімум 53 військовополонених, 47 з них загинули відразу під час вибуху та пожежі, а ще кілька людей стекли кров'ю через затримку допомоги.  Усі загиблі були верифіковані Міжнародним комітетом Червоного Хреста після виходу з металургійного комбінату «Азовсталь». За кілька днів до теракту українських військових навмисно перевели до окремо підготовленого барака (так званого «промки»), куди незадовго до вибуху зігнали 198 бійців «Азову». 

Приблизно о 23:45 у приміщенні пролунав вибух, який, за даними українського розслідування та СБУ, був наслідком закладеної вибухівки або удару термобаричною зброєю, а не обстрілу з HIMARS, як стверджувала Росія. 

Керівництво колонії кілька годин не допускало медиків та карети швидкої допомоги до поранених, дозволивши евакуацію лише близько п'ятої.  Міжнародні організації зіткнулися з тотальним блокуванням з боку РФ, проте змогли офіційно спростувати російські фейки. 

 Організація Об'єднаних Націй (ООН): У серпні 2022 року Генсекретар ООН створив Спеціальну місію для розслідування. Росія категорично відмовила експертам у доступі до Оленівки та не надала гарантій безпеки, через що у січні 2023 року місію розпустили. Пізніше Управління ООН з прав людини на основі аналізу відео та свідчень офіційно заявило, що вибух не був спричинений ракетою HIMARS, спростувавши версію Кремля. 

 Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ): Попри Женевські конвенції та те, що саме МКЧХ верифікував захисників «Азовсталі» під час виходу в полон, окупанти не допустили представників організації до місця підриву та до поранених. 

Міжнародний кримінальний суд (МКС): Наразі окремої публічної справи виключно щодо Оленівки МКС ще не відкрив. Проте українські органи (СБУ та Генпрокуратура) передали міжнародним судам масивні балістичні й вибухотехнічні експертизи, які доводять використання росіянами термобаричної зброї (наприклад, реактивного вогнемета типу «Джміль») або підриву заздалегідь закладеного вибухового пристрою всередині барака. 

 Санкції Євросоюзу: Рада ЄС офіційно поклала відповідальність за вбивство бранців на керівництво колонії та запровадила проти причетних осіб персональні санкції. 

                                    Доля та імена воїнів, які вижили у бараку:

У підірваному бараку на промзоні перебувало 193 українські військовослужбовці. Понад 130 з них отримали поранення різного ступеня тяжкості. 

Окупанти засуджують вцілілих «азовців» у судах суворого режиму РФ, інкримінуючи їм сфальсифіковані статті про «тероризм». Станом на зараз, у судах РФ перебувають або вже засуджені справи щонайменше щодо 38 бійців з цього барака. Поранені воїни утримуються у повному інформаційному вакуумі. 

З публічно визнаного Росією списку важкопоранених (71 особа, троє з яких померли дорогою до лікарень) за всі роки з полону вдалося визволити лише 23 особи. Щонайменше 46 скалічених воїнів досі перебувають у російських застінках. 

Відомі історії вцілілих:

Роман Мартіян: Отримав важке поранення ноги, проте, за свідченнями побратимів, одразу після вибуху допомагав витягувати інших бійців з охопленого полум'ям приміщення. Був вивезений окупантами, його судили у РФ.

Боєць «Карась»: Один із військових полку «Азов», який вижив у ту ніч і чиї свідчення допомогли правоохоронцям задокументувати хронологію теракту всередині будівлі.

Василь Чіх (65 років): Перебував у тому самому «бараці 200», вижив під час підриву, але досі незаконно утримується ворогом.

Микола Кашляков: Поранено під час захисту «Азовсталі», а згодом повторно травмовано під час теракту в Оленівці; досі перебуває в полоні. 

 

Рідні зазначають, що окупанти складали списки на переведення в цей барак заздалегідь

Вибух в Оленівській колонії був внутрішнім і стався внаслідок застосування росіянами реактивного термобаричного гранатомета. Це офіційний висновок комплексної зброєзнавчої та слідчо-обставинної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) під егідою Офісу Генерального прокурора та СБУ.

Українські криміналісти та вибухотехніки повністю спростували російську версію про обстріл з української сторони за допомогою РСЗВ HIMARS.

Технічний аналіз виявив такі факти:

-       Характер пошкоджень (Термічний вибух): Експертиза довела, що в бараці було використано саме термобаричну зброю. Вона створює різкий стрибок тиску та випалює кисень, викликаючи надвисоку температуру. Саме через це ліжка та речі військовополонених згоріли зсередини за лічені хвилини, а тіла зазнали сильних термічних опіків.

-       Відсутність вирви (кратера): Залишені супутникові знімки та відео з місця події чітко вказують, що на території та всередині барака немає вирви, яка обов'язково утворюється після прильоту важкої артилерійської ракети типу HIMARS.

-       Цілісність стін та даху: Основні залізобетонні стіни та дах будівлі встояли. Зміщення бляхи на даху відбулося у напрямку назовні, що свідчить про хвилю надлишкового тиску, яка утворилася всередині приміщення, а не від зовнішнього кінетичного удару ракети.

-       Специфіка звуку: Допитані звільнені з полону свідки, які перебували в інших секторах колонії, підтвердили, що перед пожежею не було характерного свисту ракети чи артилерійського снаряда, що підлітає. Було чутно лише глухий звук внутрішнього вибуху.

Важливе міжнародне підтвердження (дані ООН):

Внутрішній аналіз Управління ООН з прав людини повністю збігся з українськими висновками: міжнародні експерти офіційно підтвердили, що трагедія не була спричинена ракетою HIMARS. Аналітики ООН деталізували, що характеристики руйнувань вказують на інтенсивний термічний вплив зброї, наявної в розпорядженні РФ (зокрема, розглядалися варіанти використання специфічних термобаричних осколково-фугасних зарядів або вогнеметів).

Матеріали цієї комплексної експертизи залучені до кримінального провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 2 ст. 438 КК України).