До Дня визволення рідного села

 

                            Уклонімося ж тим, хто поліг у бою… 
                            Хто покрив рідну землю собою.

                   
Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Визволення нашого села  від німецько - фашистських загарбників. Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже не легко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. 

У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Нажаль, в нас не залишилось жодного живого ветерана.... пішли у вічність, понесли з собою живі спогади. 

Що ж залишиться після них? 

А залишиться Пам’ять, світла пам’ять про незабутніх героїв.

Лариса Сергіївна, керівник музею, розповіла дітям початкової школи про тих, хто приймав участь у визволенні нашого села та   воєнні часи під час окупації.

Діти хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих бійців та поклали квіти пам'яті до обеліска.

Найбільшу цікавість викликав муляж бойової гвинтівки, взятий з музею...

Головне, щоб діти розуміли, що ми живемо під мирним небом,  радіємо, що можна спокійно навчатися, мріяти, жити завдяки тим, хто поклав своє життя 77 років тому...

 Потрібно завжди пам’ятати, якою дорогою ціною завойоване наше щастя.